«Якщо чекаєш, можеш пакувати речі!»

Службове авто рівномірно котиться по польській трасі. Від виїзду з Вільнюса позаду 700 кілометрів, а до польсько-українського кордону ще 200. За кермом сидить Яуніс Шилейкіс (55), литовець, який схожий на його стиль водіння: рішучий, але врівноважений, спрямований у майбутнє, спокійний.

 

Шилейкіс народився в Салакасі, селі на північному сході Литви, прямо на березі озера Луодіс. У дитинстві він рибалив там з батьком і братом, а сьогодні проводить рибальські канікули з друзями у Фінляндії. Його друга пристрасть, майже обов'язкова для литовця, - баскетбол. Грав сам, в школі, в університеті, з колегами. «Але з віком баскетбол стає занадто небезпечним для ваших ніг і пальців. Я перейшов на пляжний волейбол, тепер я граю в падель-теніс. Мені потрібен спорт – командний».

 

Після закінчення школи Шилейкіс у 1988 році почав навчатися у Вільнюсі, але був призваний до армії лише через кілька місяців. Його військова служба закінчилася достроково, коли Литва проголосила свою незалежність у березні 1990 року, а Радянський Союз звільнив литовських солдатів. Шилейкіс продовжив навчання і закінчив його в 1994 році. «Я інженер-будівельник з промислового та житлового будівництва, але я жодного дня не працював інженером-будівельником. Усі великі заводи в Литві контролювалися з Москви і були змушені припинити виробництво після відокремлення від Радянського Союзу. Але я хотів працювати, незважаючи ні на що, хотів заробляти гроші. У одного знайомого був друг, який знав власника фірми, яка виробляла вікна. Це був сучасний завод з німецькими машинами, перший у Литві, хто виробляв пластикові вікна, і перший, хто займався обробкою профілів GEALAN. Я почав там працювати - збирав вікна». Через рік Шилейкіс зайняв посаду керівника виробництва. Коли його роботодавець планував екструдувати пластикові профілі в Литві разом з GEALAN, він зробив вирішальний крок у своїй кар’єрі: «Вони шукали керуючого директора, який розмовляє німецькою мовою. Я вчив німецьку у школі. Я був молодим, у мене була мотивація. Я подумав: чому б і ні?» У 1997 році Яуніс Шилейкіс був призначений керуючим директором новоствореної компанії GEALAN Baltic. Він провів півроку з литовськими колегами в GEALAN у Німеччині, дізнався багато нового про екструзію та сам працював на екструдері. GEALAN Baltic починався з трьох вживаних екструзійних ліній та інструментів з Німеччини, розвивався і незабаром переїхав з маленького старого цеху в центрі Вільнюса у велику нову будівлю в промисловій зоні за містом. Сьогодні там працюють 24 екструдери з понад 350 інструментами.

 

Вернісаж на Вічевій площі у Львові: Яуніс Шилейкіс (праворуч) та Сергій Кожевніков з вишиванкою (нім. Vyshyvanka) - традиційний східнослов'янський орнамент вишивки, який, згідно з ранньосередньовічним віруванням, мав відганяти злих духів. Сьогодні традиційні блузки з вишивкою - це українське культурне надбання та текстильний патріотизм. 

 

Личаківський цвинтар у Львові є туристичною візитівкою та меморіалом. На північ від цвинтарної стіни створено нове місце поховання жертв війни останніх місяців: дерев'яні хрести, багато живих квітів, портрети, шарфи футбольних фанатів і море синьо-жовтих і червоно-чорних прапорів. 

 

Після чверті століття успішної роботи у віконному світі Яуніс Шілейкіс вирішує, що настав час для змін. Він отримує пропозицію про роботу і стає керуючим директором в іншій галузі. Але його перерва в роботі в GEALAN виявилася недовгою: «Я скучив за людьми в GEALAN. Я помітив, що балтійська команда, яку я сам створив, стала для мене другою сім'єю. Мені не вистачало спілкування з колегами з Німеччини та Європи, духу GEALAN». Він не довго вагався, подав у відставку і зателефонував до штаб-квартири GEALAN. «Я запитав, чи є вакансія для мене, після стількох років, з моїм досвідом». Так, є: У 2021 році Шилейкіс стане менеджером з розвитку бізнесу. 

 

Яуніс Шілейкіс виділив Азербайджан, Узбекистан та Україну як колишні радянські республіки з найкращими перспективами для GEALAN. «Я аналізую обсяг ринку і конкуренцію, потім розробляю стратегію нашої діяльності. Шукаю співробітників і партнерів. Правильні люди на місцях навіть важливіші за відповідну стратегію - без них я нічого не можу зробити, вони уособлюють GEALAN». 

 

В Азербайджані GEALAN постачає продукцію на склад оптової компанії, яка розподіляє пластикові профілі між багатьма дрібними переробниками. В Узбекистані GEALAN співпрацює з виробником вікон, який комплектує великі будівлі, будівельні комплекси або цілі райони міста. В Україні GEALAN створює власну компанію і залучає до роботи двох співробітників: Сергія Кожевнікова для продажу та інженера-технолога Юрія Червоного. Вони займаються пошуком і супроводом клієнтів, поставки профілю здійснюються з Польщі та Литви. «В Україні добре розвинене віконне будівництво, і нам ще багато чого треба зробити. Я хочу створити склад, уявляю собі українську дочірню компанію і навіть не виключаю виробничий майданчик, - каже Шилейкіс. «Але, звичайно, все це потребує часу, і, перш за все, в країні має повернутися мир». 

 

Два-три рази на рік Шилейкіс літає до Азербайджану та Узбекистану. Там цінують, коли європейські системні провайдери надсилають представників, які можуть безпосередньо відповісти на питання про продукцію і мають готові технічні дані. «Я підтримую наших партнерів у залученні нових клієнтів або в тендерах. GEALAN бере участь у заходах для архітекторів, інвесторів і всього будівельного сектору». На своїй ментальній карті світу Шилейкіс позначив інші країни, в яких варто було б взяти участь - наприклад, Казахстан. Але спочатку він хоче зробити GEALAN більш незалежним в Азербайджані та Узбекистані, «з місцевими працівниками та складом у кожній країні. У нас є хороші партнери, але вони не є частиною структури GEALAN. Якщо завтра вони вирішать продавати хліб або взуття, ми знову почнемо з нуля». Шилейкіс був в Україні щомісяця - до початку війни в лютому 2022 року. Відтоді він координує проєкти з Вільнюса і щодня спілкується з Кожевніковим і Червоним. Особисто вони зустрічаються не частіше, ніж раз на квартал. 

 

Яуніс Шілейкіс припаркував машину на стоянці і пішки тягне свій візок до кордону. Виїзд з Польщі відбувається швидко: швидкий огляд паспортів ЄС, жодних запитань. Через півтора кілометра ходьби українські прикордонники просвічують наш багаж рентгеном. Питання викликає рюкзак Шилейкіса. Він відкриває його: зразки різних профільних систем з ПВХ - не звичні, але й не заборонені. З відміткою про в'їзд у паспортах ми йдемо кілька хвилин до машини Сергія Кожевнікова, з яким у нас призначена зустріч біля кордону. Він надає великого значення тому, щоб ми завантажили на свої смартфони додаток, який попереджає нас у разі повітряної тривоги. А він відкриває групу в месенджері, через яку може давати нам інструкції в екстрених випадках. 

 

80 кілометрів польової дороги до Львова: Кожевніков об'їжджає вибоїни так, наче знає кожну з них на пам'ять. Назустріч нам гуркочуть переповнені маршрутки, водій автокрана безпорадно дивиться на дорогу, на якій лежить його відірваний масивний крюк. Широко відкриті причепи згинаються під вагою сотень пухких кавунів. Літнє сонце виблискує на золотих дахах церков, і звідусіль майорять прапори - не лише синьо-жовті: Кожевніков і Шилейкіс розмовляють російською, і я вловлюю «красно-черные флаги». Я запитую, і Кожевніков пояснює мені англійською, що червоний і чорний - це кольори Української повстанської армії, яка існувала з 1942 по 1954 рік. Зараз червоно-чорні кольори знову на піку популярності. 

 

Війна перевернула життя Сергія Кожевнікова з ніг на голову - професійне та особисте. У березні 2022 року, коли вибухи в його рідному місті Києві почастішали і стали більш жорстокими, він разом із сім'єю виїхав до Франції, де його дружина Олена і троє синів живуть і сьогодні. Сам він повернеться до Києва в серпні 2022 року, щоб працювати в Україні - це було зрозуміло з самого початку. Один-два рази на рік родина приїжджає в гості, «щоб діти могли час від часу бачити батька», - каже 44-річний чоловік. «Це дуже важко, але я знаю, для чого ми це робимо. Мої діти живуть і навчаються в безпеці». 

 

Сергій Кожевніков вивчав господарське право з 1997 по 2002 рік і, як і Яуніс Шілейкіс, після завершення навчання займався виготовленням вікон. «Перші кроки у виробництві я зробив у сімейній компанії моєї дружини, потім займався продажами і, нарешті, був керівником проєкту». У 2006 році Олена та Сергій Кожевнікови заснували галузевий журнал «Віконні технології», який щоквартально виходив в Україні, Молдові, Грузії, Вірменії. «На посаді головного редактора я отримав багато знань про вікна та віконні технології і зміг налагодити добрі зв'язки у всій галузі», - розповідає Сергій Кожевніков. У 2018 та 2019 роках Кожевніков організовував виставку « Windo Lviv» - через пандемію COVID подальші виставки не відбулися. 

 

Через війну навесні 2022 року «Віконні технології» припиняють своє існування в усталеній формі друкованого журналу. «Друк став складним і дорогим, тому ми зосередилися на інформаційних розсилках і соціальних мережах. GEALAN розміщував рекламу у «Віконних технологіях», тож я знав Яуніса. Він сказав мені, що GEALAN шукає когось, хто міг би просувати бренд в Україні». У липні 2022 року Кожевніков залишив власну компанію і приєднався до GEALAN. «Я знаю майже всіх європейських виробників профілів, постачальників обладнання та аксесуарів. Я захоплений технологіями GEALAN, особливо GEALAN-acrylcolor®. Нещодавно в Україні було виготовлено перше вікно з GEALAN acrylcolor® - це важливий крок». Сергію Кожевнікову вдається передати свій ентузіазм потенційним новим клієнтам. Неважко переконати їх, що продукція GEALAN є більш інноваційною, ніж українські профілі, які пропонуються за нижчими цінами. «Перехід з найдешевшого профілю на систему GEALAN - непросте рішення. Але з GEALAN ви можете виготовляти вікна, які можна продавати за значно вищою ціною». 

 

GEALAN має чотирьох клієнтів в Україні: у Тернополі, Меденичах, Чернівцях та Одесі. Ракета влучила в один із заводів, але всі фабрики не постраждали. Кожевніков вважає, що ці існуючі клієнти подвоять або навіть потроять свої поточні продажі. Після краху ринків на півдні та сході України багато виробників вікон переорієнтувалися на захід і збільшили свої експортні квоти. Троє клієнтів GEALAN входять до топ-5 українських експортерів вікон. Локомотивом національного віконного ринку є Західна Україна: Багато людей і компаній переїжджають, наприклад, у відносно безпечну Львівську область, де шукають будинки, квартири, офіси, склади і виробничі приміщення. «А в столиці завжди є попит. У Києві замінюють пошкоджені вікна. Ті, хто чекає дня, коли закінчиться війна, можуть пакувати речі. Наші клієнти зараз адаптуються і освоюють нові ринки». 

 

Ми хочемо почути з перших вуст про виклики, які війна ставить перед виробниками вікон в Україні, і їдемо до Тернополя, що за дві години їзди на схід від Львова. В кінці села військові облаштували блокпост - протитанкові загородження, камуфляж, автомати. Сергій Кожевніков передає солдату документи: вони ідентифікують його як студента. У 2023 році він розпочав курс навчання, який хоче завершити англійським докторським ступенем Ph.D. Тема його дисертації: Оцінка технологічних методів переробки ПВХ-профілів з метою мінімізації впливу на навколишнє середовище. Свідоцтво про зарахування рятує його від військової служби - поки що. Ми продовжуємо нашу подорож, і я запитую, що було б без документів: «Мені б довелося вийти, мене б забрали на збірний пункт, і через декілька днів я, можливо, був би на фронті в Донецьку». 

 

Генеральний директор Viknar'off Сергій Захарчишин (праворуч) та інженер-технолог GEALAN Юрій Червоний на новій системі обробки профілів; лінія має продуктивність 300 вікон за зміну і може обробляти профілі GEALAN-acrylcolor®.  

 

Дитяча лікарня «Охматдит» у Києві після часткового руйнування крилатою ракетою 8 липня 2024 року; протягом двох тижнів виробник вікон Viknar'Off та компанія GEALAN замінили вікна у важливій частині комплексу. 

 

Два з 21 сертифікатів висять у фойє головного офісу Viknar'Off у Тернополі - виробник вікон є щедрим і гордим прихильником Збройних сил України. 

 

Компанія Viknar'Off, заснована 18 років тому як невелика майстерня без великих амбіцій зростання, стала гігантом з річним виробництвом 500 000 вікон, до початку війни - 800 000, другим за величиною виробником вікон в Україні та номером 1 в експорті. Сергій Захарчишин (40 років) керує Viknar'Off вже сім років, до цього він був успішним банкіром. «Це історія на півдня», - відповідає він на запитання, що змінилося з початком війни. Замість 1200 людей у Viknar'Off працює лише 800. Зараз 200 - на фронті, дев'ятеро загинули на війні, в тому числі національний менеджер з продажу. «Все змінилося. Нашу молодь можуть призвати в армію в будь-який момент». 

 

Як компанія, що займається експортом та реконструкцією, Viknar'Off може звільнити частину своєї робочої сили від військової служби або відстрочити її. Однак це пов'язано з великою кількістю бюрократичних процедур. Документи повинні бути подані на кожну окрему особу, і заяви повинні регулярно поновлюватися. Процедура базується на суворій системі критеріїв і балів. «Ми набрали достатньо балів, щоб відкласти 300 осіб, - каже Захарчишин. «Зараз ми намагаємося заповнити вакансії жінками і реактивувати пенсіонерів». Після того, як навесні 2024 року набув чинності більш суворий закон про мобілізацію, слюсарі та працівники на місцях бояться потрапити під час перевірки на дорогах і бути безпосередньо мобілізованими. Окрім кадрових проблем, нестабільне електропостачання створює проблеми для виробників вікон. Viknar'Off придбав два генератори та встановив сонячні панелі, що дозволило йому самостійно виробляти 1,6 мегават електроенергії. Сергій Захарчишин зізнається: «Я б ніколи не повірив, що війна може тривати два-три роки. Ми залишилися тут, ми вижили, і ми знаємо, що в інших місцях ще гірше. Коли я спілкуюся з тими, хто воює, я відчуваю сильне патріотичне почуття, яке важко описати». 

 

Viknar'Off обробляє профілі GEALAN з 2019 року. «Я перевів наші продажі на модель «зверху вниз»: спочатку ми пропонуємо S-клас, потім C- або A-клас. Тож нам було потрібно щось ексклюзивне. GEALAN і Viknar'Off - це першокласний тандем. Ми пропонуємо спочатку GEALAN, а потім інші системи». Цей тандем надав 0,7 мільйона гривень (близько 15 000 євро) на реконструкцію дитячої лікарні «Охматдит» у Києві. Разом Viknar'Off та GEALAN виготовили 51 широкоформатне вікно, доставили їх до Києва та встановили в лабораторному корпусі клініки. 

 

У селі, коли ми повертаємося до українсько-польського кордону: Невелика група святково вбраних людей стоїть на узбіччі дороги. За декілька сотень метрів далі, на чолі довгої колони автомобілів, що просувається вперед швидким кроком, ми впізнаємо мікроавтобус - за його лобовим склом - папірець із написом «200». Цим кодом позначають репатріацію загиблих солдатів. 

«Зараз дуже важкі часи. Всі воюють, кожен день, - каже Сергій Кожевніков, висаджуючи нас біля прикордонного переходу. «Ракетні обстріли небезпечні, і важко зосередитися на чомусь на кшталт роботи. Але Україна - велика країна з величезним ринком, який зараз сповільнюється. Майбутнє відкриє великі можливості». 

 

Службове авто рівномірно котиться польським автобаном. До Вільнюса ще 850 кілометрів. Жодну ситуацію в Україні ми не сприймали як конкретно небезпечну. І все ж відчули, що дихається вільніше відтоді, як ми повернулися до ЄС. Ми не боялися, але у нас було постійне гнітюче відчуття. 

 

«Ми вирішили, що Україна - країна з потенціалом для GEALAN, - каже Яуніс Шілейкіс. «І ми прийшли в потрібний час. Добре, що ми не стали чекати, поки закінчиться війна. Я оптиміст, і в Україні набагато більше оптимізму, ніж у всіх нас». 

 

Через 67 годин після нашого від'їзду Львів та чотирнадцять інших областей України оголосили повітряну тривогу. Росія здійснює один з найбільших повітряних ударів з початку війни, використовуючи 200 безпілотників, крилаті та балістичні ракети.